Подаємо звернення повнотекстово.

                                           Разом у майбутнє

Ми, що нижче підписались, звертаємося до Українців і Поляків не піддаватися на жодні провокації та протидіяти спробам розпалювання ворожості між нашими націями й суспільствами. Ми засуджуємо усілякі форми осквернення пам'ятників українцям і полякам.
Не дозвольмо посварити нас знову. Неодноразово в нашій історії траплялися конфлікти, розпалювані ззовні силами, ворожими Польщі та Україні. Ці конфлікти закінчувались драматично для наших націй і призводили до смертей багатьох невинних людей.
Тому ми радо вітаємо рішення про створення Інститутами Національної Пам'яті обох наших держав спільної історичної комісії, а також рішення Парламентів Республіки Польщі та України про створення спільного комітету, який підготує декларацію про примирення польської та української націй.
Ми прагнемо до відвертої дискусії про важке минуле, щоби примиритися довкола істини в ім'я братської співпраці, беручи до уваги європейські цінності: співробітництво замість боротьби між націями; терпимість і розуміння замість шовінізму, щоби без тягаря минулого могли співпрацювати і разом впливати на хід подій у Європі.
Польщу та Україну об'єднує історія, адже в минулому ми зазнали досвіду втрати незалежності та власної державності, пережили важкі часи репресій з боку володарів-чужинців. Наші культури й мови близькі навзаєм. Ми прагнемо будувати майбутнє, засноване на принципах суверенності наших держав, демократії та верховенства закону. Саме за цей шанс боролися поляки в 1980 р., а відтак розпочали втілювати його в 1989 р. Про те ж саме мріяли українці, коли проголошували в 1991 р. незалежність, коли виходили в 2004 р. на Майдан Незалежності та коли минулого року проливали свою кров на Майдані.
Обидва наші народи та суспільства просто приречені на співпрацю тепер і в майбутньому на благо і задля безпеки наших держав і Європи. Це необхідність і великий виклик.  
Слава Україні! Нехай живе Польща!

Та декларація може стати початком автентичних, приязних польсько-українських стосунків.
Під нею підписались політики, інтелігенція, артисти підписуються люди доброї, які прагнуть мати дружніх сусідів, з якими можна сісти до столу і розмовляти, яких можна любити, а у важких часах, у випадку біди – розраховувати.
Підписуючи, показуємо, що нас європейців, людей налаштованих приязно до сусідів, справжніх патріотів, є більше, ніж тих, хто завжди копають один одному яму.
Покажемо, що вони є маргінесом.
Спокій, злагоду і приязнь творять люди – будьмо у більшості!

Хомицький Андрій Іванович

У Львові депутатський склад пропонує включити у міський бюджет програму «Дитячий тренер» та «Успішний вчитель», на які виділити по 2,5 млн. гривень.  Таку ініціативу підтримують члени депутатської групи «Народного Контролю» у ЛМР.
 «Насправді,  зараз є добра традиція і бажання депутатського корпусу  та й міської ради в цілому заохочувати людей, які працюють в бюджетній сфері, зокрема це – вчителі загальноосвітніх закладів, працівники культури, дитячі спортивні тренери. Їх потрібно відзначати грошовими преміями, адже та оплата праці, яку вони отримують, є дуже малою. Ми будемо закладати й індексацію зарплати, а це понад 30 млн. гривень та по 2,5 млн. гривень  для нагороди  «Успішний вчитель» й «Дитячий тренер». Нагороду зможуть отримати 100 вчителів, відповідно – це премії в розмірі 25 тис гривень для кожного педагога, який самовіддано виховує, навчає маленьких львів’ян у школах. Ми розуміємо, що вони формують свідомість громадянина, патріота. Це такий вияв поваги до вчительської праці, до людей, які вчили кожного з нас поряд з батьками, священиком та церквою, тому я переконаний, що – це правильне рішення, яке обов’язково треба підтримати», - розповідає голова  депутатської групи «Народний Контроль» у Львівській міській раді Валерій Веремчук.
Додамо, розробити положення та критерії, за якими визначатимуть переможців, депутатський корпус доручив виконавчому комітету ЛМР.

Веремчук Валерій Миколайович

 Подаємо депутатський запит повнотекстово:

Керуючись Ухвалою №2949 від 06.12.2013р Львівської міської ради «Про викуп у гр. Пріцака О.І. для суспільних потреб об’єкта нерухомого майна – цегляної будівлі, позначеною на плані літерою А-1, загальною площею 197,5 кв.м на вул. Дністерській, 5» , а також враховуючи неодноразові звернення від керівництва школи № 73 та ДНЗ № 118, прошу врахувати, що самовільно збудована будівля розташована на близькій від приміщень дошкільного закладу та середньої школи відстані і займає територію земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цих освітніх установ. Представники цих освітніх закладів наголошують на антисанітарному стані цього об'єкта самовільної забудови.   З метою вирішення існуючої ситуації, враховуючи рішення виконавчого комітету від 01.03.2013 № 129 “Про надання управлінню капітального будівництва функцій замовника на проведення оцінки об’єкта нерухомого майна на вул. Дністерській, 5, що підлягає викупу для суспільних потреб“, пропонується викупити цю споруду для подальшого будівництва  дитячо-юнацького спортивного комплексу.
Зважаючи на актуальність та значну соціальну важливість описаної вище проблеми, на підставі ст. 21 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»  та ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

                                                                                                Прошу :
1. Перевірити чи завершені всі судові процеси пов’язані з відмовою гр. Пріцака О.І. від викупу для суспільних потреб даного об’єкта та чи задоволено судовий позов юридичного управління ЛМР про примусове відчуження для суспільних потреб об’єкта нерухомого майна – цегляної будівлі, загальною площею 197,5 кв. м. на вул. Дністерській, 5 за ціною, визначеною Львівським комунальним підприємством «Агенція ресурсів Львівської міської ради».
2. Передбачити кошти, необхідні для викупу незаконно збудованої споруди по вул. Дністерська, 5 для суспільних потреб згідно Ухвали №2949 від 26.12.2013р. «Про викуп у гр. Пріцака О.І. для суспільних потреб об’єкта нерухомого майна – цегляної будівлі, позначеною на плані літерою А-1, загальною площею 197,5 кв.м на вул. Дністерській, 5»
Про результати розгляду прошу повідомити мене у визначений законодавством термін.

Горон Василь Васильович

     Львівська міська рада звернулася до Президента України та Голови Верховної Ради із вимогою під час внесення будь-яких змін до Конституції в частині місцевого самоврядування розширити реальні повноваження громад.
      Відповідне звернення під час сесії зачитав голова ВО "Свобода" у Львівській міськраді Любомир Мельничук.
       Подаємо повний текст звернення:
    "Проаналізувавши поданий Президентом до Верховної Ради проект закону "Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)", ми змушені констатувати, що запропоновані головою держави зміни до Основного Закону насправді не надають громадам додаткові повноваження, а навпаки – посилюють уплив президентсько-урядової вертикалі на місцеве самоврядування.
   Що ж Президент має на увазі під словосполученням "децентралізація влади"? Пропонується, що уряд за поданням глави держави призначає префектів – виконавчу владу в районах і областях, але звільняє їх Президент. Відповідно, префект під час здійснення своїх повноважень відповідальний перед Президентом, підзвітний та підконтрольний уряду. Жодного контролю над префектом із боку громади проект не передбачає. Запитання: а кого ж буде слухатись префект, чиї вказівки буде виконувати? Відповідь однозначна – центральну владу в особі Президента. Префект одержує право зупиняти дію актів місцевого самоврядування, якщо вони, на його думку, не відповідають Конституції чи законам України. Тобто фактично префект підміняє собою судову гілку влади, призупиняючи рішення громади. У такий спосіб можна на власний розсуд призупинити і рішення про місцевий бюджет, і про соціально-економічний розвиток, можна взагалі саботувати всі незручні, з точки зору префекта, рішення і роками їх розглядати в судах, "призупиняючи" життєдіяльність територій, не даючи змоги здійснювати соціальні виплати, виплачувати зарплати тощо. На практиці це паралізує роботу бюджетних установ, не дозволить надавати громадянам адміністративні послуги, розв'язувати земельні, комунальні, адміністративні проблеми. По суті, префект – це той самий голова місцевої адміністрації, але з суттєво збільшеними повноваженнями.
     Що ж можуть зробити в цій ситуації органи місцевого самоврядування? Лише оскаржувати рішення префекта в судах. А якщо суд вирішить, що префект не мав законних підстав призупиняти рішення громади, то якою буде відповідальність префекта? Відповідь – жодної! У нього будуть необмежені можливості перешкоджати діяльності громад без жодної відповідальності і підзвітності перед членами громади.
     А що може громада, де її повноваження? А де порядок відкликання депутатів, суддів, префекта? Де ж ця так звана децентралізація?"
    За новим проектом, так само як і за Конституцією часів Януковича, громада не зможе відкликати ні депутатів, ні суддів, ні представника центральної вертикалі влади, оскільки запропоновані зміни були написані для створення лише ілюзії децентралізації та розширення прав місцевого самоврядування, так само, як і розпочата вже бюджетна реформа.
     Наполягаємо на тому, аби будь-які зміни до Конституції в частині місцевого самоврядування полягали у розширенні реальних повноважень громад. Справжньою виконавчою владою мають бути виконкоми місцевих рад. Громада має обирати місцевих суддів і відкликати їх. Так само громада має дістати повноваження відкликати депутатів і чиновників. Лише за таких умов можна казати про реальну децентралізацію".

Мельничук Любомир Анатолійович

    Минулого тижня мешканці вказаних вище будинків побачили металевий паркан, яким було загороджено територію біля будинків. Як було з’ясовано згодом, на загородженній території заплановано згідно з договором оренди землі «реконструкцію з розширенням для пункту прийому склотари», а по факту, відповідно до робочого проекту реконструкції – будівництво двоповерхової будівлі загальною площею 241,5 м.

      Дане будівництво викликало резонансне обурення мешканців. На загальних зборах мешканців, що відбулись 29 червня 2015 року, висловити свій протест проти будівництва прийшло близько 80 мешканців. 80 львів`ян, котрі замість дерев, лавок, місця для відпочинку отримали чергову загороджу під чергове будівництво. Останні категорично проти. Вони вже звернулись та звертаються із проханням негайно втрутитись у ситуацію із спробою незаконного будівництва у їхньому дворі.

      1. Реконструкція пункту склотари, як зазначено у дозвільних документах ТзОВ-фірми «ВІСЛОК» ЛТД, неможлива – пункту прийому склотари як споруди не існує більше 10 років, а залишки металевого каркасу з кутника були демонтовані близько 5 років тому. Тобто, згідно з дозвільними документами, мова йде про реконструкцію споруди, якої де-факто не існує. Звідки виникає питання у який спосіб було отримано право власності на тимчасову споруду і як орган місцевого самоврядування виділив під це земельну ділянку в оренду.
      2. Окрім того, вищевказаний павільйон (пункт прийому склотари) ніколи не був власне капітальною спорудою, оскільки не мав фундаменту та складався із металевого каркасу, обшитого фарбованим ДСП. Зараз же на його місці заплановано будівництво двоповерхового торгового центу («заклад громадського обслуговування з офісними приміщеннями у м. Львові»).

      Враховуючи усі вищезазначені обставини, прошу переглянути та скасувати договір оренди землі за адресою вул. Наукова, 30.

Рікота Андрій Юрійович

До голови постійної депутатської комісії культури, промоції, ЗМІ і туризму Львівської міської ради  Ярослава Музичка надійшов лист від заступника генерального директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького  Христини Береговської.

Подаємо текст листа повнотекствово:

9 квітня у Львівській національній галереї мистецтв  ім. Б.Г.Возницького відбувся  соціально-мистецькій проект «Батько Героя». В проекті було представлено фільм-розповідь про родини 25 загиблих бійців та  монументальні фото-картини Батьків Героїв. Проект зроблений на основі проведеної експедиції до родин вояків у Львові та містечках і селах Львівської області.

Львівська Національна галерея мистецтв, яка є організатором цього проекту 17 червня представила його у культурно-інформаційному центрі Посольства України у Грецькій Республіці (Афіни) 2015 року.

Проект зробив гучний резонанс не тільки серед українських громад, а також і в громадському соціумі.
В рамках проекту до Афін прибули дві родини (вдови і діти) загиблих Героїв: Олена Круглікова та Ольга Гаврилюк. Родини мали нагоду 21 день проходити реабілітацію  в Центрі «Ковчег Світу» на острові Хіос.13 липня  ці родини повернуться з Греції додому.

Музичко Ярослав Йосифович

Вчора, 8 липня, у тролейбусному парку пройшло відкрите, виїзне засідання делегатів транспортної комісії та громадських активістів. Його скликав член постійної комісії інженерного господарства транспорту та зв’язку ЛМР Валерій Веремчук. Під час зібрання обстежили стан  тролейбусної господарки у Львові. Позаяк, вже неодноразово під час руху загоряється міський транспорт.
«У тролейбусному депо ми побачили дуже багато проблем. По-перше, насправді, стан майстерень, стан приміщень є жалюгідний. Майстри – фахівці, однак вони працюють не маючи елементарних запчастин, щоби відремонтувати техніку. Відтак, маємо ряд питань до керівника «Львівелектротрансу», - розповів Валерій Веремчук.
Показово, що цьогоріч з бюджету м. Львова виділено близько 42 млн грн. у статутний фонд комунального підприємства «Львівелектротранс». Валерій Веремчук наголошує: «Таких грошей комунальне підприємство немало ніколи». Що цікаво, каже депутат: «Кошти виділено вже понад пів року, втім, досі у депо, як ми побачили, нічого не зроблено. Виникає питання: Куди витрачають гроші? Тому ми пильно слідкуватимемо аби фінанси були використані за призначенням».
Зазначимо, на виїзне засідання транспортної комісії були запрошені також журналісти та громадські активісти.
«Ініціатива Веремчука провести відкрите виїзне засідання у тролейбусному парку – хороша. Адже, ми можемо на власні очі побачити безгосподарність керівництва «Львівелектротрансу».  
Підсумовуючи виїзне засідання транспортної комісії В.Веремчук за акцентував: «Нам потрібно було побачити тролейбусну господарку Львова з середини. Ми власноруч обстежили частину тролейбусів. Відтак зараз наша комісія вимагатиме від керівника «Львіелектротранс» алгоритму ефективного оновлення тролейбусного парку».

Веремчук Валерій Миколайович

«Відтепер при підготовці на сесію міської ради проектів ухвал, які стосуються земельних питань, посадовці мають представляти не тільки плани, але й фото фіксацію земельної ділянки,» - говорить ініціатор змін депутат міської ради, член депутатської групи «Народний Контроль» Сергій Бащук. Це, за словами депутата, вимушений крок, який має на меті забезпечити прозорість та унеможливити зловживання при виділенні земель.
Причиною для такого кроку, стало кілька рішень міської ради, в яких вже після їх прийняття виявилося, що інформація, надана чиновниками при підготовці ухвал і справжній стан речей, значно розходяться. Так, на одній з останніх засідань міської ради, депутати виявили, що автостоянки, договір оренди землі під яку чиновники пропонували продовжити, насправді вже не має. Натомість ведеться будівництва житлового будинку, висить паспорт будівництва з дозволами і продаються квартири.
«Таке розходження неприпустиме і свідчить або про вкрай погану підготовку питань – коли відповідальні чиновники навіть не знають, що насправді. Не хочу вірити, що мова про свідому маніпуляцію. В будь-якому випадку ми зобов’язані навести порядок в земельних питань, бо останнім часом такі випадки чомусь почастішали,» - говорить Сергій Бащук. Фотофіксація земельних ділянок перед винесенням ухвал на розгляд сесії повинна відбуватися як на початку, так і відображати стан речей не пізніш як за тиждень до голосування проекту ухвал.
Депутати групи «Народний контроль» переконані – такий порядок дій унеможливить   земельні маніпуляції, адже буде чітко видно по кожному питанню – ким і як використовується земля.
«На жаль, зараз в місті вже є кілька конфліктів стосовно земельних ділянок, які за переконанням громади, забрані в них. Всі ці конфлікти тепер перебувають в довгій стадії вирішення, в тому числі і через зібрання комісій та судові процеси. Але при цьому наше завдання зробити так, що не допускати такого з самого початку», - говорить Сергій Бащук. До речі, свого часу, на аналогічну вимогу було прийнято рішення про фотофіксацію приміщень, які віддаються в оренду або на викуп. Кожне таке питання супроводжується чітким показом – що це за приміщення, в якому стані, яка його площа та інше. Такий підхід дозволив навіть зупинити кілька разів сумнівні оборудки.
Бащук Сергій Володимирович

Член постійної комісії інженерного господарства транспорту та зв’язку ЛМР Валерій Веремчук ініціює скликання позачергового, виїзного засідання комісії на якому обговорять стан транспортної господарки у Львові. Позаяк, вже неодноразово під час руху загоряється міський транспорт.
Зокрема 1 липня, у Львові знову, цього разу на вулиці Кульпарківській, спалахнув тролейбус.

Прикметно, що цьогоріч з бюджету міста виділено більше 40 млн. гривень у статутний фонд комунального підприємства «Львівелектротранс». Голова депутатської групи «Народний контроль» у ЛМР Валерій Веремчук наголошує: «Таких грошей комунальне підприємство немало ніколи. Втім, незважаючи на те, що уже понад пів року є виділені кошти на капітальний ремонт тролейбусів у Львові лише за останні два місяці уже тричі загорявся електротранспорт.
Я буду вимагати звіту, що зробили за ці кошти, за кошти наших з вами податків»– наголосив Валерій Веремчук.

Тим часом, члени депутатської групи «Народний контроль» у ЛМР висловлюють обурення станом міської господарки у Львові, зокрема, станом тролейбусного парку. Відтак, добиватимуться ретельної перевірки спеціалістами підприємства «Львівелектротранс», позаяк, це стає загрозою як для пасажирів, водіїв так і для пішоходів. 

Веремчук Валерій Миколайович

Тренувався у закинутому армійському підвалі із іржавою штангою, щоби не втрачати форму. Облишив тренування після успішного старту на міжнародній арені – щоби взяти участь у помаранчевому Майдані. Вперше після закінчення спортивної кар’єри облишив спортивні тренування під час Революції гідності. Очолив федерацію бодібілдингу WABBA та Лігу культуризму Львова. За час депутатської каденції у Львівській міськраді відкрив 5 дитмайданчиків та відремонтував дві дороги в окрузі. Після народження доньки пішов на службу у батальйон «Січ». Усе це сказано не про 5 людей, а про одного бійця «Легіону Свободи», січовика Святослава Шеремету. У день, коли його було нагороджено церковною відзнакою «За жертовність і любов до України», нам вдалося поспілкуватися з молодшим лейтенантом, заступником командира взводу батальйону «Січ».

Подаємо повнотекстове інтерв’ю із депутатом ЛМР Святославом Шереметою

Яка атмосфера панує у колишній резиденції Януковича за півтора року по його втечі?

Звичайно, Межигір’я асоціюється з негативом. Але для січовиків вертолітний майданчик, де розташована наша база, став рідним домом. Улітку в нас дуже гарно, адже навколо доглянута квітуча природа. А взимку – вкрай важко. Обігріти величезний ангар, в якому розташована наша казарма, неможливо. Пробували поставити велетенську буржуйку, але біля неї тепло лише тому, хто закидає дрова. Тут звісно є батареї, але їх вимкнули – оскільки це справа надзвичайно дорога. Янукович міг собі дозволити гріти власний гелікоптер коштом держбюджету, але зараз інший час і опалювати казарму наша скарбниця не дозволяє.
Та ми не нарікаємо. Тут маємо елементарні умови: душ, ліжка, великий майданчик для тренувань. Та й важливо, що наша база стоїть осторонь від популярних туристичних маршрутів. Фактично, екскурсанти сюди не доходять.

Багато хто розповідає про своє перше враження від Пісків із захватом. А чи ти пам’ятаєш свої перші відчуття?

Приємно дивитися як росте будинок, коли перед тобою гарна оновлена дорога європейського класу, радісно бачити як розквітають селища й міста… і дуже неприємно – особливо якщо це у твоїй країні – споглядати зруйновані колись гарні будинки, розбиті снарядами дороги, посічені кулями дерева, колись могутні й величні, а тепер – безпорадно покошені.
У Пісках жили небідні люди, принаймні в якійсь частині селища. Мав здаватися в експлуатацію елітний квартал – але його не врятувала масована огорожа. Він перетворився на тотальні руїни. У селищі не лишилося жодного неушкодженого будинку. Від деяких стоїть хіба підвал чи гараж, від деяких – пустка. Мені дуже прикро, що до такого допустилося. Розумію, що якась частка провини за це лежить на мені. Але такі речі дуже мотивують на боротьбу, аби жодне наступне селище не перетворилися на руїни, як це сталося із Пісками.

Як виглядають будні під обстрілами?

Ти розумієш, що виконуєш свій обов’язок, коли поруч із тобою постійно щось свистить, літає, розривається. Ти в цей час відстрілюєшся, чистиш автомат, молишся, їси, розказуєш анекдоти, згадуєш приємні миті, думаєш, що скажеш матері, дружині, дітям, коли це все закінчиться (і чи будеш взагалі щось розповідати). Хтось переказує сюжет книги, знову вибух, стискаєш зброю сильніше, молишся, їси…
А, повернувшись з чергування – дзвониш додому і кажеш, що далеко від передової, в теплому місці, де не чути пострілів. А як інакше? У мирний час мужчина повинен зводити будинки, годувати родину, у воєнний час – захищати її. Все просто.

Чи можливо суміщати війну, президентство у федерації бодібілдингу та головування у Лізі культуризму Львова?

Ще навчаючись на другому курсі інституту фізкультури, я почав тренувати у маленькому спортзалі (де колись починав далекого 1997 року). Там зміг виховати своїх наступників. З гордістю можу сказати, що вони дуже добре (а в деякій мірі навіть краще, ніж я) справляються з їхніми ділянками роботи у федерації та у Лізі.
Коли мав відпустку, 17 травня ми провели Кубок України. Там я працював у звичному для себе амплуа ведучого. Було враження, що нічого не змінилося: навколо дисципліновані чоловіки, які тренуються і прославляють Україну на міжнародній арені; запах гриму, від якого бігають по тілу мурашки і пригадуються виступи на змаганнях у молодості… У такі моменти дуже тягне виступати знову. Але сьогодні я більше дбаю про те, щоби збудувати декілька якісних тренувальних баз у Львові. Це дає більший ефект для популяризації спорту, ніж змагання.

Ти сказав, що тягне продовжити спортивну кар’єру, а чи вдається підтримувати свою форму після вступу у батальйон?

До війни я стабільно тренувався, завжди міг підняти своїх 100-150 кілограмів, слідкував за дієтою і це було невід’ємною частиною мого життя до Революції гідності, коли мене було призначено комендантом Палацу Свободи. Для мене тоді було зрозуміло – або ми закінчимо у в’язниці, або відстоїмо своє право називатися людьми, а не рабами. Після трагічної розв’язки цих подій я повернувся додому. Там мав можливість відновити тренування, адже не поїхав відразу на фронт. На те є низка причин. 19 квітня в мене народилася донечка. Не можна було лишати дружину-студентку із двома малими дітьми. Крім того, накопичилося чимало депутатської роботи та справ по федерації.
А прийшовши в батальйон, стало зрозуміло, що на війні основою є тактика, навики поводження зі зброєю та витривалість. Сила – теж важливий фактор, але далеко не ключовий. Тож з вересня мені не випадає тих силових тренувань у спортзалі, які я так обожнюю. Та й зрештою на війні ти не можеш харчуватися так, як удома – тушківка, хліб… а не стейки з телятини і пісний рис… Тому тут ні про який здоровий спосіб життя не може бути й мови.

Чи не було у тебе відчуття дискомфорту від того, що йдеш воювати у батальйон МВС?  Адже на Майдані ти воював проти міліцейського свавілля, а за декілька місяців став частиною системи, яка не надто радикально змінилася від часів панування Януковича.

Багато побратимів не змогли переступити через цей бар’єр. Вони пішли в інші батальйони, не зважаючи на те, що ті не мали офіційного статусу та державних гарантій. Багато хто став до лав ЗСУ – бо теж не змогли подолати планку несприйняття системи МВС.
У мене не було проблеми подати заявку в МВС. Я знав, що служитиму зі своїми побратимами-свободівцями – і це відіграло свою роль. Чи служитиму під стягом МВС чи ЗСУ – було питання навіть не другорядне, головне – захистити незалежність.
Слід розуміти, що будь-яка дія починається з мети. Мусарів мусарами робить не форма, не посвідчення, а їхня ментальність, поведінка, мета. Якщо ідеш у правоохоронні органи з метою збагатитися, брати хабарі, а не слідкувати за порядком, то ти будеш гвинтиком корумпованої системи, а не правоохоронцем. Моя мета і мета батальйону «Січ» – захистити незалежність держави. Це і є межа, яка розділяє нас із корумпованою частиною міліційної системи.

Якщо торік здавалося, що ця війна скоро закінчиться, то зараз видається, що вона надовго. Чи це не демотивує?

Я не бачу себе спокійним у моєму будинку поруч із родиною, коли побратими на фронті, коли ворог хоче перетворити моє рідне місто на те, в що перетворилися Піски.
Я воюю, щоби не мусив закінчувати цю війну мій син. Зараз нам доводиться воювати, бо наші батьки цього не робили. Ці клопоти з Росією ми досі маємо через те, що наші діди всі, як один, не повстали проти комуністичної зарази. Поляки відстояли Варшаву у 1920-х і залишилися єдиними. Якби вони тоді здалися й перестали боротися – їх би чекав Голодомор, виселення в Сибір і заселення їхніх територій покидьками суспільства з богом забутих земель. Так само мали опиратися наші предки й не допустити знищення мільйонів українців.
Та цього не сталося і досі нам владу вибирають нащадки тих, хто знищував нашу націю.

Якими бачиш перспективи цієї війни?

Брехня, що ми воюємо з Путіним. Ми воюємо з імперською Росією, яка ніколи не змириться з незалежною Україною. Як мінімум, ми маємо створити надзвичайно сильну армію, обгородитися високими мурами, глибокими ровами щоби й пташка не пролетіла й жоден розвідник не проліз. Це програма-мінімум. Маємо ввести дуже жорсткі умови візового режиму, щоби лише люди, які пройшли 10 кіл пекла могли отримати дозвіл на в’їзд в Україну. Ми не маємо зважати на чиїсь родинні зв’язки. Особливо, коли є сильний ворог під боком  - нації повинні від чогось відмовлятися. Дати більше грошей на зброю, ніж на хліб. Щоби в майбутньому хоча б мати хліб і до хліба. Якщо цього не буде зроблено – завтра ти не матимеш ні території, ні зброї, ні грошей, й жодної крихти.

Матеріали взято із інтенет-видання «Вголос»

Шеремета Святослав Романович