×

Попередження

Неможливо завантажити XML-файл

Вибори. Нова система і що з того? (частина 2)

В минулій статті ми проаналізували нову хвалену виборчу систему. Вона була прийнята під фанфари боротьби з корупцією з твердженнями, що це завадить «скупці» округів і наверненню «нерозумних» виборців на шлях суцільних чеснот і правди. Другим фактором на користь змін був той, що при нинішній системі не всі округи мали свого депутата.

Що ж вийшло? Ми побачили, що нова система замість «зерна правди і науки» з засади ділить кандидатів в депутати на дві категорії: «рабів», які збиратимуть тростину (голоси) і «плантаторів», які цю тростину їстимуть, тобто нічого не роблячи, а віддавши «бабло» сидітимуть і чекатимуть результатів. А для партійних бонз забезпечено одне гарантоване місце, щоб часом не програли в чесній конкуренції. Чи будуть такі люди працювати з виборцями питання риторичне.

Принагідно додамо, ще дві речі:

  1. В бюлетені треба окрім партії вказати бажаного депутата. Проте якщо Ви не зробите позначки, або зробите іншу помилку в цій графі, то голос за партію не пропаде, а піде не на проходження виборчої квоти в районі, а в загальнопартійний список, тобто на «плантаторів». Оскільки ця система впроваджується вперше, то процент таких помилок буде достатнім.
  2. В бюлетені дуже обмежена конкуренція, оскільки для того, щоб піднятися вище в партійному списку, треба набрати не менше чверті від виборчої квоти, а таких випадків з засади в районному списку не може бути багато.

Проте є ще одна цікавинка. Промоделюємо, які були б результати виборів-2015 за нині діючою системою, вважаючи, що розподіл голосів між районами невеликий.

Отже пройшло сім партій, які разом набрали 83,08% голосів. Враховуючи розподіл голосів між партіями, отримаємо:

Галицький район – 1 депутат замість діючих 5-ти, Залізничний – 6 замість 12-ти, Личаківський – 4 замість 9-ти, Сихівський – 7 замість 13-ти, Франківський – 7 замість 12-ти, Шевченківський – 8 замість 13-ти.

Загалом всі райони у Львові отримали б 30 депутатів, прив’язаних до районів замість 64-х нині діючих. А що ж решта 34? А це «плантатори», які пройшли по закритих частинах списків партій. Якщо хтось думає, що вони будуть сильно турбуватися проблемами виборців, інфраструктурою тощо, то хочу сказати ха-ха-ха. Видається, що значно швидше  – земельними ділянками, приміщеннями тощо.

І ще одна «перевага» закону. Якщо виборець знав у якому він окрузі, хто його депутат і яка партія, то зараз всі прив’язані до району без розділення територій, що також не сприяє активний роботі з виборцями. Адже умовно, якщо мій округ складає 11 тис. виборців, то зараз це буде весь район, тобто 90 тис. виборців. І так у всіх. От і ведіть прийом, вирішуйте проблеми колгоспом з депутатів, так би мовити…

Таким чином аналіз показує, що розхвалена нова виборча система з нібито «відкритими» списками є по суті системою закритих партійних списків для «плантаторів» і майже закритими списками для «рабів». Плюс до того гарантується місце для партійного лідера, щоб не програв, не дай Боже. Інакшими словами не створює однакових конкурентних можливостей для кандидатів у депутати.

 І ніхто про це не говорить, так само, як про те, чи можлива партійна корупція. Адже, якщо раніше кандидат вкладав ресурси у виборчий округ, то тепер він понесе їх партійному начальнику. Отож хотіли, як краще, вийшло, як завжди.

До речі. Мажоритарна система існує в США, Британії, Франції, інших країнах і нічого. Спискова система існує в Німеччині, Польщі, Нідерландах тощо. І також нічого, працює. А от Італія регулярно змінює систему, а результат не дуже. То, можливо, не у виборчій системі причина. Можливо, якщо виборець готовий взяти кілограм гречки, або повірити в чудесні обіцянки, то яку систему не впроваджуй, завжди знайдеться можливість цю гречку всунути, або чудесних «зелених» обіцянок надавати.

І вже зовсім на завершення. Автор цих рядків п’ять (!) раз вигравав місцеві вибори за п’ятьма різними системами, починаючи від виборів до обласної ради в 1998 році, де виборчим округом був цілий Львів (600 тис. виборців) і 4 рази до міської. Ні разу не встановлював ні жодного особистого біг-борда, ні сіті-лайта, ні розтяжки над вулицею. Ні разу не замовляв ні ауді- ні відеоролика. Не роздав жодного кілограма гречки. А виборці чомусь п’ять раз голосували. Чомусь.  Так можливо, не в гречці і не у виборчій системі проблема. Можливо, і не зовсім у виборцях, а може, більше у бажаючих стати мерами та депутатами? Можливо, досить експериментів з виборчими системами, а проблема у виборчій культурі і цим суспільство повинно зайнятися?

 

Примітка: Публікації в рубриці "Трибуна депутата" є відображенням суб’єктивної позиції авторів та можуть не збігатися з офіційною позицією  Львівської міської ради.