Пленарні засідання і сесії Львівської міської ради кожен бажаючий може переглядати в режимі реального часу – онлайн. І це дає відчуття «повного занурення» в атмосферу роботи депутатів. Але все більше і сильніше це «занурення» лякає асоціацією з розбірками блатних на ринку десь на початку 90-х років – велика частина депутатського залу вже навіть не маскує своїх звичок лаятись, як вуличні, і не поважати нікого. Про провальні голосування і депутатську етику, точніше, про її повну відсутність ми говоримо з депутаткою Львівської міської ради Вікторією Довжик, яка неодноразово звертала увагу на грубі етичні і професійні порушення колег з інших фракцій.

• Грубі, недопустимі в залі засідань слова і вигуки багатьох відомих депутатів – це не є «відкриття». Підбігає до завершення чергова каденція – люди «скидають маски». Якщо ти неінтелігентна людина в житті, то така ж і в спілкуванні з іншими. За місяць стартує передвиборча кампанія, потрібно розуміти, що кожне слово тепер – це шоу, скероване на привертання уваги.
• Позачергове засідання міської ради 28 травня, яке мало тривати кілька години і допомогти місту у боротьбі з коронавірусом, затягнулось на цілий день, але більшість питань, які були винесені на сесію, депутати відхилили! Зокрема, закупівлю обладнання у лізинг 10 реанімобілів для Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, томографа для Міської дитячої клінічної лікарні на вул. Орлика та обладнання для майбутнього крематорію.
• Ми все частіше працюємо в далеких від професійних умовах, в мене склалося враження, що більшість депутатів, які на останньому засіданні  голосували, прийшли з готовим рішенням – просто не хотіли підтримати. Ну і в принципі, тривалість засідання – 9 годин!  Тривалі обговорення, які дуже часто переходили з «ухвала така-то, але я буду говорити про інше», ми так 9 годин загалом говорили «про інше», а важливе для міста рішення, що стосується, зокрема,  життя і здоров’я усіх львів’ян, більшість депутатів, крім «Самопомочі» і ще кількох свідомих своєї роботи колег, відхилили…
• Як і «Про надання місцевої гарантії Львівської міської ради у рамках проекту «Міський громадський транспорт України»?
• Я хочу ще раз сказати про ціль цієї ухвали і участі у цьому проекті. Насправді ці ж самі депутати колись вже її підтримали, ми вже приймали перед тим і ухвали про те, що  беремо участь у цьому проекті і міська рада задекларувала це. Якщо ви зайдете на сайт міністерства економіки, ви побачите про це опубліковану інформацію. І насправді - це не є якісь запозичення, як хочуть подати наші опоненти нове запозичення міської ради, це є угода уряду України з Європейським інвестиційним банком. Ми завжди хочемо, щоб нам міжнародні партнери допомогли, це - класичний випадок допомоги. Уряд України бере 200 млн євро  за  дуже сприятливих умов - до 2%, і маємо пільговий період - 5 років, тобто питання розрахунок за них – це питання довшої перспективи. Одинадцять міст України вважають це прекрасною можливістю поновити свій громадський транспорт, лише у Львові з цього виникає шалена дискусія… Ми ж так само брали участь, ми перемагали у тих проектах, нас відібрали і хтось для себе це вважає прекрасною можливістю і буде оновлювати свій громадський транспорт за державні кошти, а місто Львів, яке зі всіх сил оновлює громадський транспорт і старається зробити його більшим, кращим, комфортнішим, на жаль, зараз таку чудесну можливість не може використати.
• Це змушує «опустити руки»?
• Ні, не мене і не нашу команду. Обов‘язково будемо це питання виносити на наступну сесію. Будемо переконувати, я ще раз говорю і говорила всім – ми готові детально пояснювати, роз‘яснювати, сидіти з розрахунками, з поясненнями для того, щоб якщо хтось має сумніви, має якісь застереження, міг усе для себе прояснити. Шкода, але насправді деколи таки здається, що депутати певних фракцій  приходять на засідання з уже готовим рішенням, яке хтось наполегливо «підказав», не роблячи собі «труднощів» з чимось розбиратись.
• До слова, про команду. П’ять членів фракції демонстративно вийшли з неї. Якою була Ваша реакція?
• Насправді в той момент я була взагалі нездатна на жодну реакцію - дуже болісний день. Для мене це Не про Андрія Івановича, і навіть Не про «Самопоміч», Не про політику. Для мене це - про людські якості. Я багато років співпрацювала з повагою до кожного зі своїх колег фракції, і  вважаю, що ми заслужили такої ж взаємної поваги. Очі в очі – так ми працювали всі ці роки, Очі в очі – саме так колись усі ці люди погодилися з керівником партії «Самопоміч», з міським головою про те, що вони йдуть разом з нами, і казали «Так, ми з вами, Андрій Іванович». І як на мене, було би правильно, щоб Очі в очі вони сказали про рішення вийти чи про зміну своїх намірів - меру, чи керівнику фракції і нам – колегам по фракції. Тим більше, напередодні, буквально, за кілька годин, ми мали  спільні збори – усією командою. І розмова, і поведінка на цих зборах була така, як зазвичай! Вони вели себе, як ні в чому не бувало – обговорювали плани, приймали разом рішення… Тому мене не обурив Вибір людей, адже безумовно - кожна людина має право вибору, це невід‘ємне право людини – вибирати. Мене обурив Спосіб.
• А відхід кого з цих п’яти здивував найбільше?
• Не хочу казати, треба не один день, щоб переварити усю цю інформацію, пережити. Ми стільки разом пройшли, пережили, підтримували один одного в біді, були разом в радості, сиділи на фракції, спілкувались, були, по суті, друзями. В такий спосіб на сесії повідомити нам про свій вибір?.. Я навіть не можу дослівно пригадати їх виступ на трибуні – мабуть, не дихала, слухала кожне слово, але я не пам‘ятала, що саме сказали. Але це і не важливо - це вторинне. А от власне обурив цей спосіб, в який це було повідомлено. От якби пара прожила разом 5 років,  і  одного дня  він їй просто написав смс-ку або переказав через сусідку, або прибиральницю, - «прощай». Я не можу поки опанувати своєю головою спосіб власне вираження цієї позиції. Мабуть, треба «переночувати» з цим багато ночей, мабуть, треба передумати, мабуть, таке життя, - треба рухатися далі. Воно ще вкупі з початком нашого інтерв‘ю – про поведінку інших колег по залу, воно якось так вкупі все. Є робота, а є - якісь особистісні якості. Можна мати різні політичні погляди, різні погляди на бюджет, різні погляди на участь міста в будь-яких проектах, на те куди першочергово треба скеровувати  фінансування і взагалі на те, як керувати містом, -  ми всі люди і маємо мати різні погляди на різні речі,  і це нормально,  це правильно. Ми вільні люди, ми живемо в вільній країні і вільному місті, але жодні робочі обставини не мають впливати на те, щоб забувати про головні людські якості. Що б ви в житті не втрачали чи не набували – є межі, які не можна переступати.
• Примітка: Публікації в рубриці "Трибуна депутата" є відображенням суб’єктивної позиції авторів та можуть не збігатися з офіційною позицією  Львівської міської ради.