Січень – дуже специфічний місяць. І не тільки тому, що в ньому багато святкових днів, вертепів і відпочинку. Він змушує підсумовувати попередній рік і планувати наступний, а це означає, що саме січень – вирішальна віха великого життєвого періоду. Ми вирішили поспілкуватися з депутатами фракції «Об’єднання «Самопоміч», аби почути їх враження про 2019 і сподівання та очікування від 2020 року. Сьогодні розмовляємо з Богданою Зубрицькою.
- Найважливішим для мене у 2019 році стало виділення коштів з міського бюджету на будівництво нашої 41 школи. За попередні роки ми також отримували, але це були не такі великі суми – 3 і 4 млн гривень. А у 2019 – 20 млн гривень на школу. Це для нас велика подія: пріоритетом для селища Брюховичі є будівництво закладу освіти. Колись, у 90х роках, одна школа вже будувалася, але потім її закинули… Тепер її розбирають. І ось у 2015 році вирішили повернутися до теми і розпочати будівництво нової. Сьогодні будівництво корпусу 41 школи – на завершальній стадії: поштукатурені стіни і стелі, прокладені комунікації, теплотраса підведена, «розвід» батарей зроблено, проведена електромережа до кожного класу… Школа розрахована на 660 дітей – це багато, особливо для Брюхович. Сподіваємось, що у 2020 році все буде остаточно готово. Я мала розмову і відчуваю розуміння з боку міського голови. Але , крім міських грошей, ще очікуємо з державного бюджету 30 млн, і 10 дає бюджет селища. Якщо всі ці гроші надійдуть, то, думаю, восени ми «переріжемо стрічку» в новій 41 школі. Ми зробили вже навіть туди дорогу, якої раніше ніколи не було, - вистелили бруківку. Усі мешканці Брюхович щасливі.
- Пані Богдано, рівно рік тому запустили довгоочікуваний автобус до Брюхович. Яка ситуація з транспортним зв’язком зараз?
- Було запущено і курсують два автобуси АТП 1, а також працює на маршруті приватний перевізник. Щоправда, з приватним перевізником ми хочемо попрощатися, бо його автобуси абсолютно не придатні до комфортного перевезення пасажирів. Загалом, з моменту запуску регулярних автобусів 8 і 8а селище стало дуже розвантаженим. Набагато легше добратися до Львова. Я особисто і мої колеги будемо намагатися втілити у життя наступний транспортний крок і «додати» до маршруту ще два автобуси, аби перерва між курсуванням була менша, а значить зв’язок зі Львовом – ще кращий.
- А як справи у Вашого садочка? (Зубрицька Богданна Іванівна - завідувач Дошкільного закладу № 143, - прим.ред. )
- О, ( тепло всміхається ) – для свого садочка я намагаюсь щороку робити покращення! Чи з селищного бюджету, чи з міського, чи меценати – я все вкладаю в покращення нашого чудового дошкільного закладу. Цього року ми виграли конкурс «Мікропроектів» і змогли здійснити ще одну нашу мрію: побудували і облаштували дитячі павільйони із спеціальним гумовим покриттям. Зараз будуємо ще один великий майданчик, також із спеціальним м’яким покриттям. Зробили капітальні ремонти спортивного і музичного залів…
- Я знаю, що у ваш садочок мріють потрапити навіть з віддалених районів!
- Так, то правда – ходять дітки і з Бірок, і з інших селищ…
- Чому діти так вас люблять?
- ( Сміється ) Бо я їх люблю. Я дуже люблю дітей – завжди. Тому і професію таку вибрала. Нема такого дня, щоб я зранку не обійшла кожну групу. Я знаю поіменно кожну дитину в садочку. Знаю і люблю.
- А щодо батьків. Як Ви вирішуєте конфліктні ситуації з ними?
- ( Задумалась ) А я не можу… пригадати жодної конфліктної ситуації! Хіба – бувають непорозуміння між вихователем і батьками: хтось щось не так сказав, не так зрозумів. Деколи доволі кумедне: шнурівки не так зав’язала чи капюшон не одягла. Тоді я «втручаюсь»: вислуховую вихователів, викликаю батьків. І ми все обговорюємо і вирішуємо. Нема, нема у нас невирішених проблем. І це при тому, що по 40 дітей у групі! 270 дітей при нормі 115 на заклад.
- Але навіть за таких обставин усі хочуть потрапити саме до Вас)
- Знаєте, що я помітила останнім часом? Дуже багато повертається з приватних садочків. Не знаю, чому, але все частіше таке трапляється.
- А які зміни в самих дітях Ви помітили останнім часом?
- Однозначно, діти інші. Вони тепер такі …. Незастрашені. Вони вільні у своїх думках і словах. Вони веселі! Вони усміхнені. Загалом, видно, що дітки живуть краще – вищий рівень достатку, вищий рівень життя батьків відчувається. Вони – дуже комунікабельні: біжать, обнімуть, все одразу розказують – що було вдома, що було на вихідних. Вони – дійсно – віддзеркалення батьків. Закомплексовані недобрі батьки і дітей своїх будуть так виховувати. Нинішня молодь, яка стала батьками – більш освічена, начитана і оптимістичніша.
- Вчителі працюють зі школярами, Ви і Ваші колеги – з малюками-дошкільнятами. А хто ж буде працювати з батьками?
- Також ми – педагоги. При зустрічах, на зборах. До прикладу, перед вступом до нашого дошкільного закладу ми проводимо дуже велику співбесіду з татами і мамами. А ще я запровадила гарну традицію – Батьківські посиденьки: беремо каву, солодке до кави, спілкуємось довго. Робимо Вечорниці. То вже і з дітьми також. Робимо великі ярмарки з батьками разом. Це дуже зближує нас. Батьки між собою по-іншому і не зналися: привели, забрали ввечері дитину з групи, і все. А то їх здружує, а потім разом сім’ями вже ходять в гості, а потім самі щось організовують і вже нас кличуть!
- Ці батьки – це ті діти, котрі колись ходили до Вас у садочок?
- А деякі діти – це вже внуки тих, хто ходив до мене в садочок!)
- Крім щастя дітей, що ще Ви хочете побажати львів’янам у 2020 році?
- Вміти робити мудрий вибір. І в житті і в політиці. Вміти пам’ятати позитив, а не негатив. Вміти цінувати те найкраще, що маємо – людей і наше прекрасне місто.
Примітка: Публікації в рубриці "Трибуна депутата" є відображенням суб’єктивної позиції авторів та можуть не збігатися з офіційною позицією Львівської міської ради.